Червоний, а, е.

1) Красный. Червона калина. І червоні чоботи мулять. Ном. № 1998.

2) Какъ существ. Червонецъ. О. 1862. IV. 18. Грин. III. 516. Ой викинув пан Каньовський на стіл сто червоних. Чуб. V. 428. Ум. Червоненький, червонесенький. Червоненькі черевички. Рудч. Ск. І. 16. См. Червений, черлений, челлений.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 453.