Про УКРЛІТ.ORG

час

Час, су, м.

1) Время, пора. Чуб. І. 4. З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч. В часі погоди бійся великої води. Ном. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Н. п. Час-година упливає, страшний суд ся приближав. Чуб. І. 220. Нема в його часу ані година. МВ. (О. 1862. III. 45). Вічні часи. Вѣчныя времена. Дали їм Тамань на вічні часи. О. 1861. XI. 32. Час на час. Ежечасно. Бережи своєї душі час на час, бо несподівана смерть за плечима ходе. Харьк. г. Без часу. Безвременно, раньше времени. Ой я хора, хора, умру вам без часу. Гол. IV. 483. В час. Вовремя. Чи в час, чи ні, — діло розпочато. Полт. На час. На время. Пусти мене, отамане, хоть на час додому. Н. п. З часом. Черезъ нѣкоторое время. З часом у покійниці і того не стало. Сим. 235. Не за великий час. Въ теченіе непродолжительнаго времени. Не за великий час усе прогайнували. Полт. Одного́ часу. Однажды. по часі. Спустя нѣсколько времени. Я вас по часі покличу. Н. Вол. у. По часі зроблю, а тепер нема коли. Н. Вол. у. Про час. На время, покамѣстъ. Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Камен. у. Тим часом. Тѣмъ временемъ, между тѣмъ. Два годи любились вони дуже, — тим часом найшовся другий парубок, Іван, і відбив. Рудч. Ск. У вічний час. На вѣчныя времена. Віри християнської на поталу в вічний час не подайте. АД. II. 14. Яко́го часу? Въ какое время? дай, боже, час добрий! Счастливой дороги! Ном. № 11368.

2) Въ значен. нарѣчія: пора. Давно б час! Котл. Н. П. 350. Час їхати. МВ. (О. 1862. III. 52). Ой-годі ж мені за кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати. Дума. Ум. Часо́к, часо́чок. Чуб. V. 52. Приходь лиш, брате, на часок! Гліб. А жить так, Господи, хотілось! Хотілось любити хоть годочок, хоть часочок на світ подивитись! Шевч. 327.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 445.

вгору