Чаркувати, ку́ю, єш, гл.

1) Выпивать, потягивать. Люде чаркували, плакали, обнімались. Г. Барв. 240. Парубки чаркують порційками аж любо. Федьк. Пов. 11.

2) — кого́. Потчивать водкой и пр. кого. ХС. VII. 424.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 445.