Ціпок, пка, м.

1) Палка, трость, посохъ. Маркев. 123. Рудч. Ск. II. 10. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Шевч. 79. Ціпком все землю колупав. Котл. Ен. II. 74.

2) Хворостина, прутъ. Шух. І. 110.

3) = Ши́нка 2. МУЕ. ІІІ. 25. Шух. І. 256.

4) = Шофта. МУЕ. ІІІ. 25.

5) Въ оборо́зі (см). тоже, что и бильце. (См. Бильце 10). Вх. Зн. 42.

6) = Шабе́ль. Вх. Зн. 78. Ум. Ціпо́чок. Рудч. Ск. І. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 434.