Про УКРЛІТ.ORG

ціп

Ціп I, па, м.

1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати — не ціпом махати. Ном. № 6815.

2) Ціпи в’язати. Ссориться. Подол. г.

3) Ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82.

4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. Ці́пик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 433.

вгору