Цілиця, ці, ж.

1) = Цілина. Орали ми цілицю, сіяли ми пшеницю. Р. Макс.

2) Соль, добываемая изъ земли въ кристаллахъ. Шух. І. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 432.