Цоркати, каю, єш, [p]одн. в.[/p] цоркнути, кну, неш, гл.

1) = Цокати, цокнути. Угор.

2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 436.