Цокувати, кую, єш, гл.

1) Изумляться, остолбенѣвать. Вх. Уг. 274.

2) Цоку́ють ко́ні. Лошади не хотять везти. Вх. Уг. 274.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 436.