Цокотання, ня, с.

1) Стучаніе (зубами, чѣмъ либо металлическимъ).

2) Стрекотаніе.

3) Разговоръ, говоръ быстрый и высокими нотами. Цокотання веселої дівчини. Мир. ХРВ. 284.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 435.