Церківця, церковця, ці, ж.

1) Ум. отъ церква.

2) мн. Церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 427.