Цвіркати, каю, єш, гл.

1) = Цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480.

2) Плевать сквозь зубы.

3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 425.