Царина, ни, ж.

1) Застава въ селѣ, ворота при входѣ въ село.

2) Пахатная земля, засѣянное поле. Харьк. Одесс. Угор. Огороженное поле. Вх. Лем. 479. Ум. Царинка, цариночка. ЕЗ. V. 230.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 423.