Хутрувати, рую, єш, гл.

1) Подбивать мѣхомъ.

2) — піч. Обмазывать глиной печь. Рудч. Ск. ІІ. 57. Як же мені, сестро, такій бути, чуже діло роблячи, чужі печі хутруючи. Чуб. V. 917.

3) — двері. Вставлять косяки дверные.

4) — чоботи. Пришивать подкладку въ сапоги. См. Футрувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 421.