Худібний, а, е. Состоятельный, зажиточный. Да ще й без худоби вдова, а сам він худібний. Г. Барв. 422. См. Худобний.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 418.