Хтіти, хо́чу, чеш, гл. = Хотіти. Все є так, як хтів цар. Чуб. II. 61. Ой повезу лиху долю на торг продавати…. бачуть люде, що ледащо, — не хтять купувати. Грин. ІІІ. 402.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 417.