Хрумтіти, мчу, тиш, гл. Хрустѣть. Діди… брали киї і давали Кирилові Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли. К. ЧР. 279. Роскуси (горіх), то ядро аж хрумтить. Сим. 200.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 416.