Хоч, хоча, хочай, хочень, сз. = Хоть. Хоч нічого їсти, та весело жити. Посл. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. Пусти дочку на улицю хочай подивиться. Чуб. V. 901. Хочень Кам’янець невеликий здається, коли людей у йому багато жиє. Камен. у. Хоч що…. Что бы ни… Хоч що буде, — не оглядайсь. Грин. І. 67. Хоч хто…. Кто-бы ни…. Хоч хто казатиме, — не слухайсь. Хоч де… Гдѣ бы ни…. Хоч де будеш, то я тебе знайду. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 412.