Хотіти, хо́чу, чеш, гл. Хотѣть, желать. Хочу їсти. Хотів косити. Рудч. Ск. І. 54. Волно Богу що хотіти, то чинити. Ном. № 23. Вмѣсто хочеш, хочете часто сокращенно: хоч, хо́чте. Стоїть вода у сінечках, коли хоч, — напийся. Чуб. V. 170. Що хочте робіть з Петром. Котл. Н. П. 413. Не хотячи́. Не намѣренно. Не хотячи штовхнув його. Уман. у. Та хоти́, щоб…. И еще хотѣлъ бы, чтобы…. Та хоти, щоб у нас правда була, коли пани та як пси гризуться. Камен. у. Що хоти́…. Что хочешь…. Що хоти роби, — не дає та й уже. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 411.