Хляпати, паю, єш, гл.

1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Чуб. І. 154. Кінські підкови хляпали. Мир. ХРВ. 301.

2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора ’д вітру, хляпала мене по лицю. Г. Барв. 21.

3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе. Их. Уг. 273.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 404.