Хлянути, ну, неш, гл.

1) = Хляти. Б’є…. аж рука хляне. Гн. І. 89.

2) Литься. А вода хляне та й хляне. Черк. у.

3) Хлынуть. З Василя кров так і хлянула, О. 1861. X. 38.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 404.