Хибати, баю, єш, гл.

1) Колебать, шатать. Стоїть хибка над водою, хибає собою. Гол.

2) = Хибатися. Полиця хибає — вже не стоїть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 396.