Хвостяка, ки, м.

1) Ув. отъ хвіст. Здоровенний хвостяка.

2) ж. Одна штука рогатаго скота. Та в його в пара хвостяк. Ум. Хвостя́чка. Як би не він, у тебе в дворі і хвостячки не було б. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 395.