Хвиґлювати, люю, єш, гл. Юлить, увертываться. Не хвиґлюй, не помажеться. Черк. у. Хвиґлює, щоб хто пішов. Черк. у. См. Фиґлювати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.