Хапун, на, м.

1) Хватающій. Г. Барв. 27.

2) Взяточникъ. Хапун такий, що й з рідного батька злупить. Котл. ШІ.

3) Чортъ. Там тебе хапун ухопить. Грин. І. 243. А щоб тебе хапун ухопив. Харьк. г. 4) Въ загадкѣ: ротъ. Чуб. І. 307.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 387.