Хапати, паю, єш, гл.

1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835.

2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб.

3) Брать взятки. Та й здорово він хабарі хапає.

4) Ѣсть съ жадностью. Хазяїн їсть тіки так, показує ложку…. а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грип. І. 121.

5) Хватать, быть достаточнымъ. На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 386.