Хазяювати, зяю́ю, єш, гл.

1) = Хазяйнувати 1. Лучче було хазяювати, ніж по дорогах ходити. Рудч. Чп. 87.

2) Распоряжаться. Хазяюй тими грішми. Чуб. II. 380. Нехай чорт кіньми оре, а дівками хазяює. Ком. Пр. № 301.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 383.