Учистити, щу, стиш, гл.

1) Хватить, съ силой что сдѣлать. Було деколи і апостола вчистить, а на криласі як потягне горою, то й дяків не чуть. Стор. І. 227. А ну-те ж! учистьте запорозького козака. Шевч. 306. Як учистить гряд! Стор. І. 21.

2) Ударить. А баран як розженеться, як вчистить у лоб. Рудч. Ск. І. 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 370.