Утічка, ки, ж.

1) = Утік.

2) Шовъ, гдѣ доски сбиты загвідками. Мнж. 177.

3) У́тічка. Вставка (въ деревянный брусъ и пр.). Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 364.