Уточувати, чую, єш, сов. в. уточити, чу, чиш, гл.

1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3.

2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки. Гол. І. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 365.