I. Утикати, каю, єш, сов. в. уткнути, кну, неш, гл.

1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув. Котл. Ен. V. 50.

2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток. Федьк.

II. Утикати, каю, єш, сов. в. уткати, утчу, чеш, гл.

1) Вставлять, вставить въ ткань во время тканья, воткать.

2) Только сов. в. Соткать извѣстное количество. Учора як воно (дитина) успалосє, то так довго спало: цілу губку я уткала. Черн. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 362.