Усікати, каю, єш, сов. в. усікнути, ну, неш и усікти, усічу, чеш, гл.

1) Отрубывать, огрубить. Судили його військовою радою і присудили усікнути голову. К. ЧР. 28.

2) = Врубати 3. Дубей ніхто не ноже ні всікти, ні врубати. Мнж. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 356.