Усипище, ща, с. Сосудъ, помѣщеніе для сынучихъ тѣлъ. Лебед. у. Ходили до його і в хату, і всяке всипище трусили, — так нічого не знайшли. Александров. у. Всипища у нас не багато, то ми й насипали жита на горищі. Павлогр. у. Оця діжка тільки на всипище й годяща. Богодух. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 355.