Урічливий, а, е.
1) Дурной, способный сглазить (о глазахъ). Урічливі очі. Ном. № 8392.
2) Котораго можно сглазить. Шух. І. 196. Я не врічлива.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 351.
а
б
в
ґ
г
д
е
є
ж
з
и
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Урічливий, а, е.
1) Дурной, способный сглазить (о глазахъ). Урічливі очі. Ном. № 8392.
2) Котораго можно сглазить. Шух. І. 196. Я не врічлива.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 351.