Упускати, каю, єш, сов. в. упустити, щу, стиш, гл.

1) Впускать, впустить. Юрка одного впустили, а вся хата загорілася. Ном.

2) Ронять, уронить. Впустила додолу гребінця. Мет. 167. Буду пити через силу і краплі не впущу. Мет. 63.

3) Упускать, упустить, выпустить. Упустила долю, упустила щастя, та вже й не піймаю. ЗОЮР. II. 238. Ой впустила голубонька, да вже й не піймаю. Мет. 65.

4) Опускать, опустить. Оце як упустите мене в колодязь, то держіть віровку. Рудч. Ск. І. 102.

5) При инкрустированіи: вставлять, вставить въ дерево металлъ и пр. Шух. І. 306, 309.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 349.