Управляти, ляю, єш, сов. в. управити, влю, виш, гл.

1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена…. рулка. Мнж. 134.

2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко…. за день і управили ті п’ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127.

3) — до чого, у що́. Обучать, обучить чему. Наші хлібороби не дуже квапляться дітей своїх у ремество вправляти. К. (О. 1861. І. 313).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 348.