Упин, ну, м.

1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14.

2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. См. Спин.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 344.