Упереджати, джаю, єш, сов. в. упередити, джу, диш, гл.

1) Опережать, опередить, обогнать. Пустився він так скоро, що й упередив передніх. Чуб. II. 18.

2) Предупреждать, предупредить. Подол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 343.