Упад, ду, м.
1) Паденіе, впаденіе.
2) Несчастье, бѣдствіе. См. Упадок.
3) Брати гроші на упад. Брать деньги подъ залогъ, который за неуплатою долга остается у кредитора.
4) У́пад. Вертикально стоящій надъ валилом (См.), закрытый со всѣхъ четырехъ сторонъ досчатый желобъ, черезъ который вода падаетъ въ валило. Шух. І. 114.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 341.