Про УКРЛІТ.ORG

уминати

I. Уминати, наю, єш, сов. в. ум’яти, умну, неш, гл.

1) Выминать, вымять, измять, умять.

2) Уплетать, уплесть. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125. Лев уминав за сніданням ягня. Гліб. Сижу собі в кінці стола, курча уминаю. Чуб. V. 655. Не журиться Антін об тім: батько вмірає, а він блина вминав. Ном. № 4997.

II. Уминати, наю, єш, сов. в. умкнути, ну, неш, гл.

1) Проходить, пройти мимо.

2) Пропускать, пропустить, опускать, опустить. Повісти, як усе було — не вмини нічого. МВ. ІІ. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 337.

вгору