Уливати, ваю, єш, сов. в. улити, уллю́, уллє́ш, гл.

1) Вливать, влить. Влив йому в рот живущої води, він і ожив. Рудч. Ск. І. 128.

2) Обливать, облить, полить. Влита слізьми. МВ. (О. 1862. І. 81). Треба землю крів’ю влить, щоб почала, вона родить. Щог. Сл. 4.

3) Убѣгать, убѣжать быстро. Пес уливав. Вх. Зн. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 334.