Укручувати, чую, єш, сов. в. укрутити, чу, тиш, гл.

1) Ввинчивать, ввинтить.

2) Вматывать, вмотать, заматывать. замотать; обвязывать, обвязать. Прив’язав його плечима до того стовпа. Добре, вкрутив його. Грин. II. 3. Та як укрутив у хвіст руку, — давай міряти. Рудч. Ск. І. 3.

3) Отрывать, оторвать. укрутити но́са, хвоста. Спить спѣсь. Ном. № 4174.

4) Впутывать, впутать (въ дѣло).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 332.