Уджиґнути, ну, неш, гл.

1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. І. 251.

2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині.

3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати.

4) = Ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл. Н. П. 377. Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув. Котл. Ен. VI. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 319.