Угачувати, чую, єш, сов. в. угати́ти, чу́, тиш, гл.

1) = Загачувати, загатити. Я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. Чуб. Пан б’є та муче людей, щоб мерщій вгачували (греблю). Чуб.

2) Только сов. в. Ударить. Ото го вгатив. Вх. Зн. 72.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 313.