Убірання, ня, с.

1) Одѣваніе.

2) = Убрання. Ой піду охотою в службу: дадуть мені тісне убірання. Чуб. V. 154. Ум. Убіраннячко. Та жаль мені дівуваннячка, дівочого убіраннячка. Грин. ІІІ. 478.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 307.