Убавляти, ля́ю, єш, сов. в. убавити, влю, виш, гл.

1) Задерживать задержать долго. Дякуємо попонькові…. ой што нас не убавив, нагленько нас одправив. Гол. IV. 439.

2) Забавлять, забавить. Ой ти, матусю, і кужеля збавиш і моєї маленької дитини не вбавиш. Грин. III. 377.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 305.