Тіпати, паю, єш, гл.

1) Дергать, трясти. Тіпати за бороду. ХС. IV. 23.

2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпати. Трепать коноплю, ленъ. Рудч. Ск. І. 161. Чуб. VII. 409. Вас. 200.

3) О лихорадкѣ: трясти. Щодня двома й трома нападами тіпає його пропасниця. Харьк. г.

4) Колотить, бить. Чи добре таки, чи погано мене тіпали, кажу ж, не пам’ятаю; знаю тільки, що я прокинувся в погребі, налигачем скручений. Грин. II. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 266.