Тягти, гну, неш, гл.

1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у.

2) Вытягивать. З живих здирали шкуру…. жили тягли. Стор. МПр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11.

4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11.

5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53.

6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885.

7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219.

8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. с. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. Н. Вол. у.

9) Біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб.

10) До права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 301.