Тяг, гу, м.

1) Тяга, движеніе воздуха. Дивись, вієш, а тягу зовсім нема.

2) Тягу дати. Уйти, убѣжать, удрать. Він, взявши торбу, тягу дав. Котл. Ен. І. 5. А він боявся її трохи…. та й тягу з хати. Рудч. Ск. II. 174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 300.