Турувати, ру́ю, єш, гл.

1) Соображать, думать. Уман. у. Турую в голові: чого то мні світ замняхкинився, та ніяк не поміркую. Подольск. г.

2) Говорить вздоръ. Що ви туруєте? Воно й трохи купи не держиться. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 297.