Туркотати, чу́, чеш, гл.

1) Ворковать. В лузі туркотала горлиця. Левиц. І. 113.

2) Ворчать.

3) Твердить одно и то же.

4) Стучать; барабанить. Щось гуркотит і туркотит. Гол. III. 464. Барабан туркоче. Мир. ХРВ. 145.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 296.